Хімія для басейну

Хімічна обробка води в басейні включає наступні етапи:

Регулювання рівня рН. Для того щоб обробка води в басейні була ефективною, в першу чергу слід подбати про кислотно-лужний баланс. Від цього залежить витрата хімпрепаратів (ефективність дії реагентів), рівень комфортності та безпеки відвідувачів басейну, швидкість знищення мікроорганізмів та водоростей, ступінь зношування обладнання басейну. Рівень рН – це ступінь кислотності води. Діапазон рівня рН – від 0 до 14. Вода з нейтральним показником кислотності має рівень рН 7. Якщо величина показника нижче 7,0 – це вода з кислотними властивостями, якщо вище 7,0 – із лужними. Для регулювання рівня рН використовують засоби рН-мінус та рН-плюс. Для басейну найкраще, якщо рівень рН буде між 7,0 та 7,4. Якщо рівень рН вище 7,4 – насамперед суттєво знижується ефективність дезінфекції, швидше розвиваються мікроорганізми та водорості. При куапнні в басейні виникає сухість та лущення шкіри. На стінках, дні та елементах басейну, з’являється вапняний наліт, відбувається помутніння води. Якщо рівень рН нижче цього діапазону, вода стає агресивною, що може викликати пошкодження обладнання, подразнення очей і слизових оболонок у відвідувачів, що купаються, псування керамічного облицювання чаші басейну. Як правило, рівень рН постійно підвищується, тому потрібне його зниження. Для цього при ручній обробці найчастіше використовують гранульований засіб рН-мінус, який попередньо розчиняють у воді, а потім додають безпосередньо до чаші басейну. Для автоматичного дозування (у басейнах, оснащених вимірювально-дозуючим обладнанням) використовують рідкий засіб рН-мінус – концентрований препарат на основі сірчаної кислоти.

Дезінфекція. Це комплекс заходів, спрямованих на знищення у воді басейну бактерій, водоростей та грибків. Найчастіше дезінфектанти одночасно окислюють забруднення, таким чином, роблячи воду басейну чистішою та свіжішою. Найчастіше застосовувані та найефективніші засоби для дезінфекції – препарати, що містять хлор. Такі препарати поділяються на органічні (на основі тризхлорізоціанурової кислоти та її похідних) та неорганічні (гіпохлорити натрію та кальцію). Існують також безхлорні препарати, що дезінфікують. Як правило, це засоби на основі активного кисню або брому, а також полімерні органічні біоциди. У будь-якому випадку, у воді басейну завжди має бути присутнім дезінфектант у мінімальній кількості, щоб забезпечити ефективне знищення бактерій і вірусів, але, в той же час, щоб не завдавати дискомфорту або шкоди тим, хто відвідує басейн. Оптимальний вміст для хлору – 0,5 мг/дм3, для кисню – 5-8 мг/дм3, для брому 2-3 мг/дм3.

Боротьба з водоростями. Водорості одна з найбільш поширених проблем для води басейнів. Це – мікроскопічні організми рослинного походження. Вони присутні у будь-якому джерелі води, їх спори є у повітрі, у ґрунтах та опадах. Їх зростання та розмноження може бути наслідком поганої циркуляції води, недотримання санітарно-гігієнічних вимог, недостатньої дезінфекції та фільтрації води. Якщо не вживати заходів щодо боротьби з водоростями, то це дуже швидко призводить до виникнення забруднень у вигляді зеленої каламутної води та слизьких плівок на дні та стінках басейну. Для запобігання зростання водоростей у басейнах застосовують спеціальні засоби – альгіциди. Раніше в якості альгіцидів використовували засоби на основі солей міді, але вміст міді у воді важко контролювати. Крім того сполуки міді легко можуть фарбувати поверхні басейну і волосся відвідувачів, що купаються. Сучасні альгіциди, як правило, не містять мідь і виготовляються на основі четвертинних полімерних амонієвих солей. Це препарати, які вносяться у воду басейну вручну з певною періодичністю або автоматично в контрольованих кількостях з використанням дозуючого обладнання.

Коагуляція (флокуляція). У воді басейну завжди присутні завислі, мікроскопічні забруднення, які в силу свого розміру легко проходять через фільтр і повертаються в басейн. Це пил, пилок рослин, жирові забруднення, епітелій. Вони перебувають у завислому стані. Без використання флокулянтів вода не матиме достатньої прозорості, значна частина хлору використовуватиметься на окислення суспензій, утворюючи при цьому додатково хлораміни, що надають воді хлорного запаху. Для того щоб видалити зважені частинки з води, використовують флокулянти. Молекули флокулянтів притягують до себе завислі частки, перетворюючи їх на великі пластівці, які легко видаляються на фільтрі. існують флокулянти у гранульованому або порошкоподібному вигляді, у вигляді розчинів, а також у вигляді таблеток, зашитих у тканину (картриджі). Гранулят (порошок) застосовують, попередньо розчинивши у воді та розподіливши по дзеркалу води. При цьому необхідно вимкнути фільтрувальний пристрій і зачекати, поки пластівці, що утворилися, випадуть в осад на дно, а потім зібрати їх донним очищувачем. Рідкий коагулянт використовують для автоматичного дозування за допомогою точних дозуючих насосів з таймером. Або застосовують так само як гранулят. Картриджі закладаються в скіммер,

Ситуативна чи специфічна обробка. Під додатковою (специфічно-ситуаційною) обробкою, мається на увазі застосування специфічних препаратів для досягнення певних цілей в певних ситуаціях, коли необхідно поліпшити якість води додатковими до стандартної водопідготовки методами. До такої обробки відноситься, наприклад, видалення солей важких металів, зниження жорсткості води, зниження утворення піни в басейні. З цією метою використовуються специфічні препарати.